Стародавні люди, які жили на території Європи півмільйона років тому, могли виробити чудову стратегію виживання під час довгих зим льодовикового періоду: не виключено, що вони впадали в сплячку.
На цю думку антрополога Антоніса Барціокаса з Університету Фракії імені Демокріта наштовхнули численні останки гомінідів в печерах Сіма де лос Уесос на півночі Іспанії.
Ці печери стали одним з найважливіших джерел інформації при вивченні еволюції людини. Там було виявлено більше 7500 фрагментів кісток, які належали принаймні 29 древнім людям, яких часто відносять до виду Homo heidelbergensis - людина Гейдельберзька.
Однак, за словами Барціокаса, вчені, які досліджували ці останки, досі не брали до виду одну важливу деталь: ці кістки носять ознаки цілого ряду захворювань, таких як рахіт, пов'язаних з нестачею вітаміну D. А це, на думку грецького антрополога, означає, що стародавні люди довгі місяці проводили без денного світла.
Спочатку, зізнається Барціокас, він був спантеличений. Дійсно, брак світла, і, як результат, брак вітаміну D були характерні для жителів густонаселених міст, але ніяк не для древніх людей. У міру вивчення цього питання дослідник виявив, що схожі захворювання часто відзначаються у тварин, які впадають в сплячку в печерах, зокрема - у кажанів.
Барціокас і його іспанський колега Хуан Луїс Арсуага (їх висновки опубліковані у виданні (L'anthropologie) припустили, що гомініди, які жили в печерах Сіма де лос Уесос теж зимували в печерах, впадаючи при цьому в сплячку.
«Ця ідея може здатися божевільною, але реальність часом і буває божевільною», - говорить учений і як приклад наводить наших далеких родичів-приматів - сірих мишачих лемурів (Microcebus murinus), які можуть на кілька днів впадати в сплячку.
Могло статися так, вважає Барціокас, що півмільйона років тому, на найхолоднішому етапі льодовикового періоду, гомініди змушені були анатомічно адаптуватися і в перебігу 50 тис. років щозими впадати в тривалу сплячку.
З такою ідеєю згодні далеко не всі вчені, які вказують на те, що у дефектів кісток можуть бути й інші причини. Однак нічого принципово неможливого з фізіологічної точки зору в цьому немає.
А Келлі Дрю з Аляскинского університету в Фербенксі вважає, що змусити впадати в сплячку можна і сучасних людей. Тільки потрібно це не для того, щоб пережити довгу холодну і голодну зиму, а для стабілізації і подальшої реабілітації жертв інфарктів та інсультів.
