Поки ви, шановні, чубитеся через проблему – купатися чи не купатися в ополонці на Йордан, я знову дістаю з полиці свої виписки з Літопису Бойківщини.
Отже, карачун вже з’їли на Новий рік. І жінки не прядуть від Різдва до Йордану, аби яструб не ловив курей. Навечеря Йордану – то Другий Святий вечір.
Чомусь у нас в селі кажуть Щедрий вечір. Бойки з села Тернова Вижня на Турківщині зранку кажуть дітям сипати овес через рукав у обруч, покладений на долівку, щоб кури неслися.
Дівчата і хлопці ліплять хрестики з тіста і чіпляють їх на всі двері і стіни. На Йордан все скроплюють свяченою водою.
Газдині печуть чотири паляниці з житнього борошна.
Як зійде перша зірка, господар йде до стодоли з тими паляницями, лишає там одну, і приносить мішок сіна. Каже: «Дай Боже, добрий вечір! Дай Боже щастя, здоров’я, бисми діждали від нись за рік другі свята допровадити в щастю, здоров’ю й радости!».
Він каже так три рази, а тоді розстилає сіно на столі, накриває білим обрусом, ставить свічку, три паляниці й кілька головок часнику.
Потім усі моляться і сідають до вечері. Починають її з часнику і паляниці, п’ють варену горілку. З паленим цукром, наприклад. Закінчують кутею. А далі починається щось космічне.
Після вечері всі йдуть надвір по воду .До ріки чи до криниці, бо є така мить, коли вода у них перемінюється на вино. Всього лише мить.
Але то ще не все.
Сідають коло вікон і дивляться на небо. Бо є така хвилина, в якій отворяється небо. І як хтось побачить отворене небо, буде міг у Бога випросити всього, чого забажає. Мабуть, всі знають, що на Святий вечір можна зрозуміти мову тварин і птахів. Але бойки вважають, що розуміти можуть не всі, лише люди без гріха.
А тепер можна й спати. Помолившись кожен про себе.
Є дві дуже цікаві народні молитви, записані в селі Волосате у 1934 році. Якраз на ніч.
Моя хата – в моїй хаті штири кути, а в тих кутах Ангел Божий, серед хижи сам Син Божий, на порозі Божа Мати Сина вкладає, з Богом лігає.
Ангилики стирижинийки! Стирижіт мою думку з вечира до півночі, від півночі до когута, від когута до рана – на віки віков. Амінь.
Галина ПАГУТЯК, письменниця
Читайте також: